Потім я почула дуже гучний і страшний звук літака над дахом будинку. Він був настільки жахливим і потужним, що я мимоволі присіла навпочіпки і дуже злякалася. Як з'ясувалося, це була крилата ракета, яка дала чітке розуміння того, що почалася війна.

 

Що було далі?

Перші тижні – це був стан хаосу та паніки. У всьому. Ми не знали: тікати нам з міста, країни чи чекати? Майже місяць разом із маленькою дитиною ми ховалися в коридорі, по суті, ми там жили і не виходили надвір. Було дуже страшно. В окремих випадках, коли вибиралися, робили це дрібними перебіжками. Місто обстрілювали щонайменше по п'ять разів на день і не лише по військовим об'єктам, а й по цивільним.

 

Про всяк випадок, я почала пакувати речі вдома і в салоні теж, тому що дуже боялася, що може пошкодитись інструмент, який коштує «космічних» грошей. Дзвінків по роботі, звісно, не було. Вже десь за три-чотири тижні надійшов дзвінок із питанням, чи можна помити собачку, бо в багатьох частинах міста не було, а в деяких немає й досі, води, світла та опалення. А людям з тваринами доводилося довгий час ховатися переважно у підвалах, в яких блохи, вогкість та пил. Ніхто не міг уявити таке в страшному сні.

І ось, зателефонував власник шпіца, який був настільки набитий брудом, що його навіть розчесати не могли, і попросив допомогти.

 

Твоя перша думка в цій ситуації?

Допомагати. У мене є вода і світло, отже я не маю права відмовити людині, яка цього не має.

Незважаючи на те, що мій шлях на роботу лежав через мікрорайон, в якому активно літали ракети та стріляли, я взяла себе в руки, поборола страх, взяла за руку свою п'ятирічну дитину, і короткими перебіжками ми почали бігати на роботу. Бахає, коліна підтискаються, а ми біжимо. В салоні купали, стригли та рятували тварин від потенційних проблем, усупереч усім обставинам, в яких ми опинилися.

 

Ти і твоя родина залишилися в Харкові, хоча, як грумер, ти могла б знайти собі застосування майже у будь-якій точці світу. Чому?

Я дізналася, що в нашому місті з населенням, грубо кажучи, 1.5 мільйона людей, з-поміж досвідчених грумерів (крім тих, хто тільки закінчив навчання і ще не має досвіду), залишилося 5-6 осіб. Інші виїхали.

Наземний громадський транспорт у Харкові не ходить досі. Метро також не працює, оскільки воно використовується як бомбосховище. Їздить тільки таксі і те в ті райони, де більш-менш спокійно, тому люди без особистого транспорту не можуть дістатися.

Тому слава Богу, що ми, грумери, які залишилися, розкидані по всьому місту та можемо переадресовувати клієнтів один одному.

Повертаючись до самого питання: я зрозуміла, що не можу кинути тих, хто залишився в місті, і що люди з мого мікрорайону, а він досить великий, виявляться просто покинутими, бо не зможуть доїхати до інших частин Харкова. Моя професія – це здоров'я тварин, тому я не мала морального права їх покинути та виїхати.

 

Що змінила війна в твоїй роботі?

Обмежила можливості. Є речі, які зараз ми не можемо дістати. Переважна більшість собак приходить у ковтунах. Раніше для вирішення цієї проблеми ми використовували професійні засоби, вартістю 700-800 грн. кожний, вистачало на 2-3 собаки. Тепер через фінансові труднощі це стало неможливим. Тому в такій ситуації застосовуємо людський Gliss Kur, але його важливо змивати, інакше може зіпсувати шерсть.

 

Чи змінився контингент клієнтів і якщо так, то як?

Так, змінився і дуже. Здебільшого тварин до нас привозять дуже літні люди, чоловіки чи молодь. Ось на них і покидали тварин. І таких дуже багато.

Наприклад, приходить жінка із йорком. Я дивлюся, що собака знайомий, а жінку бачу вперше. З'ясувалося, що тварину залишили їй, на яких умовах не знаю, але видно, що людина зовсім не уявляє, як її доглядати. Я дала їй повноцінну консультацію: як правильно годувати, обробляти, доглядати – все, що має знати людина, яка залишилася замість власника.

Велика проблема в тому, що багатьох вихованців кинули на людей, які починають годувати їх борщем, котлетами та іншими неприпустимими продуктами, і які не уявляють, як правильно їх доглядати – звідси і маса проблем: з шерстю, шлунком та ін. Взагалі, я думаю, що собачку вагою 2.5 кг можна було б і забрати з собою під час евакуації.

 

Чи змінилося співвідношення коти-собаки?

Котів стало набагато менше. Багато людей чомусь вважають, що кіт сам собі здобуде їжу на вулиці, тому дуже багатьох просто кинули. І породистих, і непородистих. За 2 місяці у мене було лише 2 коти, при тому, що раніше за місяць було – 9-10.

 

Як змінився попит на послуги у воєнний час?

 

Наразі топ послуга – це дуже коротка стрижка. Люди розуміють, що тварини мучаться в ковтунах, а через те, що вони не можуть надати нормального догляду, просять максимально все коротко зістригати, залишаючи лише красиві голову та хвіст. Одягають їх у одяг, собаки не мерзнуть і при цьому можуть обробляти їх хоча б серветками, щоб тварина залишалася чистою, оскільки води немає.

 

 

Дай, будь ласка, базові поради щодо догляду за тваринами для людей, які через обставини стали власниками вперше.

Правильне харчування. Не годувати зі столу. Не давати кісток. Якщо вам залишили тварину, яка утримувалась на кормі – шукайте корм.

Дрібні породи слід купати 1 раз на тиждень. Середні та більші – хоча б раз на 2 тижні. Купати обов'язково! Можна використовувати сухий шампунь, якщо є. Якщо немає шампуню для тварин, у крайньому випадку – шампунь для дітей.

Розчісувати також обов'язково.

 

Ось вам порада 2 в 1! Розчісуйте свою тварину: вам – антистрес плюс відволікання від навколишньої дійсності та тварині приємно.

Важливо доглядати морду і вуха. Для цього підійде звичайна людська міцелярна вода: і для протирання очей, і для чищення вушок, і мордочки. Вона скрізь продається, навіть в аптеці. Не забувайте також і про гігієнічні процедури.

 

А ще дуже важливо: приділяти собаці час. Пограйте з ним хоча б 45 хвилин та поговоріть. Пам'ятайте, що тварини не можуть сказати, що їм теж страшно, а головне, що вони бачать, як нервуєте ви і самі нервують вже подвійно.

 

Чи довелося тобі виконати замовлення на якусь патріотичну стрижку чи фарбування у військовий час?

 

Від відвідувачів таких прохань поки не надходило, але своєму собаці Джессі я робила. На грудях тризуб та імітація вишиванки, а вушка та лапки пофарбовані у кольори нашого прапора. Думаю, що попит зв’явиться після перемоги.

 

 

З деякими тваринами й у мирний час не просто працювати. Як ти пораєшься зараз під звуки вибухів та виючих сирен?

Під час війни люди бояться розділятися і тому багато хто приходить цілими сім'ями. Якщо під час роботи спрацьовує повітряна тривога, а у нас їх по 5-6 на день, господарів ховаємо в туалет, бо там три захисні стіни, а я з вихованцем переходжу в підсобку, в якій дві глухі стіни. Отак і бігаємо. І ти знаєш, що вже не страшно. Єдине, що я обов'язково вживаю – ховаю інструмент, щоб він не нашкодив тварині. І розуміючи, що зараз можуть бути гучні звуки, затискаю вуха, починаю розмовляти та відволікати.

 

(Чую, як до салону увійшла жінка та попросила у Ірини гуманітарну допомогу, памперси для лежачої бабусі 93-х років. Я знала, що Ірина – волонтер і допомагає тваринам, але не знала, що підтримує і людей. Вирішила обов'язково поцікавитись наприкінці розмови).

 

Найнезвичайніший клієнт під час війни?

Кішка, яка майже повністю паралізована. Буквально днями вона була у мене. Їй 4 роки. Дуже красива чорного офарблення породи скоттіш-фолд. Вона неправильно зістрибнула з підвіконня десь рік тому, вдарилася та пошкодила хребет. Тварина живе в позі «дужки», у неї практично не працюють всі 4 лапи, висить язик, майже завжди опущена голова і випрямити не можна, бо їй боляче. Вона не ходить, а повзає. І коли я піднімала лапку, щоб виголити - бачу, що їй боляче і сама все це відчуваю, мені самій боляче.

При цьому господарі про неї дуже дбають і не готові відпустити: лікують, знеболюють, годують м'якою їжею з ложечки, напувають зі шприца.

Мабуть, це найскладніший випадок у моїй практиці. Я працювала з тваринами і з переломами кінцівок і після переломів зі штифтами, але з паралізованою твариною з сильними больовими відчуттями це було вперше.

 

Я сьогодні вже стала мимовільним свідком твоєї волонтерської діяльності. Розкажи про неї.

Оскільки я заводчик собак породи бішон фризе, ми отримували допомогу від групи власників цієї породи собак з Великобританії. Зокрема, надіслали багато памперсів для діток, роздаємо їх матусям, які залишилися в Харкові. А їх об'єктивно багато. Як ти чула, ділимося і з людьми похилого віку. Більше нічого для людей у мене особливо немає, а для тварин ми, дякувати Богові, отримуємо допомогу з інших країн та українських міст. Насамперед допомагаємо кормами. Тим, хто не може виїхати, намагаємось привозити самі. Нещодавно з татом та з чоловіком під обстрілами возили їжу розплідникам, які перебувають у відрізаних від світу населених пунктах. Роздаємо допомогу покинутим собакам та кішкам.

90% людей у Харкові залишилися без роботи, а отже, без доходу, і як наслідок людям нема за що годувати та утримувати своїх тварин. При цьому в нашому місті рідко знайдеш родину лише з одним вихованцем. У нас на сім'ю припадає по 2 собачки, котик, рибки, хом'ячки та пташки.

Коли я отримую допомогу, публікую її у себе на сторінці у Фейсбуці та люди, які бачать потрібне, просять. Декому дуже важко просити, ніхто ніколи не міг подумати, що опиниться в ситуації, коли немає грошей і треба просити. Інші дзвонять зі сльозами на очах...

 

Яка необхідна допомога та як її можна передати?

Допомога потрібна різнопланова.

Корми для котів та собак. Також гостро потребують корми гризуни, морські свинки. Я знаю щура, якого люди змушені годувати кульбабами.

Дуже велика проблема із наповнювачами для котів. Дехто думає, що можна піти, набрати пісок і зробити таку заміну, але тварина, яка звикла ходити в туалет з наповнювачем, цього не розуміє і ходить повз.

Крім цього, практично неможливо купити дезінфікуючі та миючі засоби.

Нема гелю Сантрі з кислотою, який вбиває всі ці запахи. Domestos, Білизна та хлорка тільки активізують запах котячої сечі ще більше. Більше того, це може призвести до ураження дихальних шляхів у тварин від хлористих препаратів. І якщо кіт ходить в туалет повз через відсутність наповнювача, вимити можна тільки Сантрі гелем, а його теж немає.

Є необхідність в антисептиках. Через те, що половина ветеринарних клінік закрита, люди не можуть вчасно прищепити своїх вихованців і правильно обробити, тому я змушена кілька разів на день проводити обробку паравіруситом, який теж недоступний.

Щодо грумінгу ми були б дуже вдячні за: шампуні (залишилося на 2-3 тижні), кондиціонери теж закінчуються, леза. Собаки в стані стресу, стрибають, тікають – інструмент падає. За час роботи під час бойових дій у мене розбилося 2 тримери та 4 ножові блоки. Знайти та купити можна, але через складне фінансове становище це вкрай складно.

 

Але за всіх цих складних обставин ми тримаємось і не опускаємо рук. Сподіваємось, що все скоро буде добре. І завдяки допомозі та підтримці всіх людей, які за нас переживають і моляться, ми живі та намагаємося допомогти іншим.

 

Вела розмову: Юлія Стріжкіна

Шеф-редактор: японський шпіц SIMBA TSAR ZVEREI

Фото надані Іриною Савенковою-Пащенко

 

Контакти для тих, хто може допомогти тваринам і грумерам Харкова та інших постраждалих регіонів України:

http://worlddogpress.org/wdpa-statement/ - (World Dog Press Association (WDPA))

Або

 

https://www.facebook.com/yuliya.strizhkina/ (член WDPA)